Всеукраїнське об'єднання "Батьківщина" Дніпровська районна організація ВО "Батьківщина" Дніпропетровської області

Архів: Відео

Корюківка: забута трагедія. Як нацисти знищили 7-тисячне містечко

 
Символом звірств нацистів на окупованій території СРСР радянська пропаганда зробила білоруську Хатинь. Знищення близько 7 тисяч українців у Корюківці на Чернігівщині з ідеологічних причин не набуло розголосу.
 
1377 сіл разом із жителями спалили гітлерівці на Україні. Трагедія в поліському містечку Корюківці була наймасштабніша й найкривавіша не лише на теренах Радянського Союзу, а й усієї Європи. Це сталося 1-2 березня 1943 року.
Рано-вранці каральний загін оточив Корюківку й есесівці почали прочісувати хати. Людей, групами по 50-100 осіб, заганяли у великі приміщення, як-от церква, театр, ресторан, і безжально розстрілювали. Знищивши геть усіх жителів, карателі спалили населений пункт дотла: у вогні згоріло 1390 дворів, бовваніли лише стіни десятка цегляних будинків.
 
Упродовж двох днів, 1-2 березня 1943 року, безневинно наклали головами понад 7 тисяч корюківців. Як розповідають свідки, 9 березня гітлерівці ще раз поверталися на згарище для остаточної зачистки.
У французькому селищі Орадур (червень, 1944 р.) нацисти замордували 642 жителі, у чеській Лідіце (червень, 1943 р.) – 320, у білоруській Хатині (березень 1943 р.) – 149 (за сучасними німецькими даними – 152). Про це знає Європа, про це відає весь світ.
 
Дніпровська районна організація ВО “Батьківщина” вшановує пам’ять мирних жителів, невинно убієнних у страшні роки Другої світової війни. У незалежній Україні мовчати про Корюківську трагедію – злочинно.

УКРАЇНСЬКА МОВА СОЛОВ’ЇНА

| 0 Коментарів

Щороку 21 лютого носії 6 тисяч мов світу відзначають Міжнародний день рідної мови. Дніпровська районна організація ВО «Батьківщина» з нагоди свята взяла участь в акції «24 години українською» та її члени розмовляли виключно рідною мовою цілу добу. Мета акції – відродити любов до рідної мови і допомогти людям подолати сором’язливість при розмові українською. А крім того, показати, що говорити українською не тільки не страшно, а й цікаво, зручно й престижно.
Члени Дніпровської районної організації ВО «Батьківщина» вкотре довели, що вони справжні патріоти своєї країни. В рамках акції на теренах Дніпровського району був організований флешмоб «Я люблю свою рідну українську мову». В селищі Слобожанське, декламувалися вірші українських поетів та письменників, в селі Старі Кодаки в бібліотеці відбулось голосне читання із залученням підростаючого покоління. Ще раз переконались, що українська мова насичена багатовіковою історією, вона різноманітна, дзвінка, співуча й мелодійна. Адже українська мова дана нам від мудрих предків, котрі сотворили її для нас. Ми сподіваємось, що майбутні покоління не забудуть про ці старі та щирі слова, адже саме вони приховують у собі ще багато таємниць!

В СТЕПОВОМУ ВЕСНУ ЗУСТРІЧАЛИ!

| 0 Коментарів


Під гаслом «Зимонько, йди! Весно, прийди!» в селі Степове Слобожанської селищної ради відбулося радісне свято зустрічі весни. Громада, взявшись за руки, водила хороводи, весело співали пісень та закликали Весну-красну. Члени Дніпровської районної організації ВО «Батьківщина» взяли активну участь у масових народних гуляннях.
Слідуючи обрядовим звичаям наших пращурів було спалене Опудало – символ зими. І як годиться за добрими традиціями Масляної, не обійшлося святкування без частувань. Дбайливі господині потурбувалися, щоб всі ласували смачними млинцями з різною начинкою. Адже саме млинець символізує сонце, яке після проводів холодної пори року повинно стати теплішим і допомогти весні скоріше повернутися на землю.

19 лютого – ДЕНЬ ДЕРЖАВНОГО ГЕРБА УКРАЇНИ

 

І ми вітаємо сьогодні усіх патріотів України із днем одного із символів нашої держави, її величі і її оберега. Зі святом!

Державний Герб – це символ, який презентує певну країну як суверенну незалежну державу, офіційна емблема, зображувана на офіційних документах, печатках, грошових знаках держави. У світовій практиці не існує суворої регламентації творення Державного Герба. Практика оформлення Герба спирається на національні традиції, відбиває специфіку геральдичних особливостей розвитку країни.

Державний Герб України складається з Малого та Великого Гербів.  Малим Державним Гербом України є золотий тризуб на блакитному фоні, затверджений Верховною Радою України 19 лютого 1992 р. Великий Герб України знаходиться ще у стадії розробки. На сьогодні до Верховної Ради України подано кілька варіантів законопроектів.

Тризуб є стародавнім символом, який зустрічався на нашій території з найдавніших часів і шанувався як магічний знак свого роду, оберіг. У вигляді державної символіки він використовувався князями часів Київської Русі, став Державним Гербом УНР, у ХХ ст. як символ репрезентував різні політичні організації. Ставши Державним Гербом сучасної України тризуб символізує спадкоємність традицій нашої території.

ВІДГОМІН АФГАНСЬКОЇ ВІЙНИ – ТАКИЙ ДАЛЕКИЙ І ТАКИЙ БОЛЮЧИЙ, ТАКИЙ ЖОРСТОКИЙ, І ТАКИЙ БЛИЗЬКИЙ.

Посивіли завчасно хлопці-афганці ще й донині йдуть у тривожних снах у бій, затуляючи від куль одне одного. Їм досі важко повертатися до цих чорних сторінок у їхньому житті, та ще важче вирвати їх, знищити й забути.
Чимало літ минуло відтоді, як вивели з Афганістану радянські війська, але рани цієї війни кровоточать і досі. Ми маємо знати про страшні події безглуздої афганської війни і пам’ятати, що і серед нас живуть люди, які в 20-30 років стали свідками й учасниками воєнних подій. Молоді люди йшли туди не за орденами і медалями, вони свято вірили, що виконують свій інтернаціональний обов’язок, вони вірили, що несуть визволення народу Афганістану, вірили, що йдуть не воювати, а захищати. Офіційно це не називали війною, а всього лише воєнною політикою. Але ця компанія тривала майже 10 років і вимагала великих жертв…

Дніпровська районна організація ВО «Батьківщина» пишатися мужністю й героїзмом свого однопартійця Дмитра Чалого, для якого Афганістан був ні на словах і не в газетних публікаціях. Афган був і залишається незагоєною раною, бо Дмитро, тоді ще безвусим парубком, брав участь у виконанні інтернаціонального обов’язку в Афганістані й побачив чимало на власні очі, вдихнувши афганського пилу. Рани не загоюються, але біль притупляється, й життя продовжується… Дмитро Володимирович веде активне громадське життя. Очолює районну спілку воїнів-інтернаціоналістів, підтримує учасників бойових дій на території інших держав, родини загиблих, молодих хлопців – учасників АТО, плідно співпрацює з соціальними службами та місцевою владою.

Сьогодні, 15 лютого, ми шануємо пам’ять тих, хто поліг в афганських ущелинах, та кланяємося тим, хто прийшов з війни живим, хоча з пораненою душею.